Мы гуляли по Малой Бронной, а тут из-за угла вылезает старый знакомый – Леха, такой же наркоман, как и мы. Он – наш проводник в мир закладок и игл.
"Ё, бандиты, что вы тут делаете? Ищете мульку? Я знаю где ее достать, погнали, это будет бомба!"Я не поверил своим ушам, так как Леха всегда был таким же махором, как и мы. А тут такая ситуация! "А куда мы идем?" – не выдержал я и спросил его. "А ты не в курсе? Сегодня же концерт группы 'Пикник' в Крокус Сити Холл! Культурные развлечения и наркотики – лучшая комбинация!" У меня нахлобучило! Я встряхнулся от восторга. Наконец-то я смогу потусить на концерте своей любимой группы, а еще и немного сбежать в мир космического психоделического опьянения. Это просто космос, ребят! Мы зашли в подъезд старого дома, Леха достал какую-то коробку и протянул мне иглу. Я не раздумывая, нашатал руку и позволил ему наколоть мне мульку. Все как положено, детка! Переживания были напрасны – все прошло гладко, никаких крипотных проблем. Мы очнулись в тусклом освещении металлической трубы и почувствовали, как мулька начинает брать нас под свое крыло. Мы стали совсем другими людьми – космическими рейнджерами ночного города, готовыми к отрыву на полную катушку.
| Куплет 1: | Куплет 2: |
|---|---|
| Мы ворвались на концерт, как иных мира дети, Под гром гитар и стук барабанов оживли, Пикник зажигал, искусство оно задето, Мы смылись в океан крутых музыкальных гедонов. |
Федя заставила сердце биться быстрее, Гаррик взрывал мозг, пока гитары стонали, Мы танцевали как безумные мальчишки, В этом сумасшедшем мире – наша красота. |
Майк Науменко и его команда сотрясали нас до самых недр. Звуки гитар и их мелодии проникали в наши вены, позволяя нам погрузиться в необыкновенный мир рок-н-ролла. Хочу сказать, что пока нас закачивало музыкой и наркотиками, мы по-настоящему ощущали себя живыми. Внезапно, во время исполнения одной из самых любимых песен, я почувствовал, как мое сердце начинает бешено колотиться, а круги перед глазами становятся все сильнее. Я понял, что это передозировка! "Мужики, это пиздец! Я похоже переборщил!" – крикнул я своим друзьям. Лежа на полу, я просил помощи у охраны, они были в шоке от моего состояния. Парни из охраны вызвали скорую и стали пытаться успокоить меня. Но крипота творила свое дело, и я понимал, что если они не помогут мне немедленно, я могу умереть.
"Держись, братан! Сейчас все будет окей, скорая уже почти здесь!"Я был в полной панике, чувствуя, как жизненные силы покидают меня. В тот момент я понял, насколько опасны игры с наркотиками. Я пожалел о своих поступках и клялся, что больше никогда не потрогу ни одной закладки. В итоге, скорая оказалась вовремя, и врачи смогли спасти мне жизнь. Но это был непростой урок, который будет всегда сидеть в моей голове, напоминая о том, что наркотики – это смертельно. Так что, ребята, даже если вы мечтаете о великих концертах и хотите оттянуться на полную, помните о своей безопасности. Помните об этом, чтобы не прожить молодость во все тяжкие, а продолжить радоваться жизни и кайфовать от всякой крутоты, которая нас окружает.
Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду
То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.
Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?
Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.
Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.
Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".
Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".
Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.
У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".
Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.
Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"
"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.
У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.
І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.
Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!